УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ 9 клас
Баранова К.А.,
учитель “вищої” категорії Опришківської ЗОШ
Тема: Катерина Мотрич. Повість ” Політ журавлів
над нетолоченими травами”
Мета: опрацювати біографічні відомості про Катерину Мотрич; розкрити ідейно-тематичний зміст та внутрішній стан головної героїні повісті; розвивати вміння аналізувати; вдосконалювати усне мовлення, дослідницькі здібності; виховувати в учнів уміння співчувати, пройматися болем до тих людей, які постраждали від Чорнобильської АЕС.
Обладнання: портрет письменниці, на застеленому вишитою скатертиною столі гілочка яблуневого цвіту і обпалена гілка, ікона і свічка, комп’ютер, мультимедійна дошка.
Форми роботи: повідомлення, евристична бесіда, коментоване читання, робота з текстом, технологія 3, 2, 1.
Тип уроку: урок-дослідження.
Перебіг уроку:
I. Вступне слово вчителя.
Музичний супровід-кіно
Моя земля, мій край, моя кохана сторона … Так мовить кожна людина про свою Вітчизну. Напевно, так само виспівує дзвінкокрилий птах, коли повертається до свого гнізда. І, мабуть, найбільшу насолоду, радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. У кожного з нас залишається у серці дорогий куточок, де минає дитинство: чи то зелена
левада, чи луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш, неначе птах. А для когось такий куточок – це стародавнє містечко, що пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип’яті, де росте полин-трава, що і дала назву йому– Чорнобиль. Діти, сьогодні (нещодавно, незабаром) ми переготаємо на календарі, здавалося б, звичайну дату – 26 квітня. Але квітневий ранок 1986 року став чорним, горем і болем увійшов він у наше життя, розділив долю людей на “до” і “після” Чорнобильської катастрофи. 23 роки минуло з тих пір. 23 роки смеротоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати-пустки, поля і ліси. 23 роки цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і стискається серце, тому що знає, не на добро це, не на життя. Безлюдні вулиці Прип’яті, кинуті школи, будинки, дитячі гойдалка, що застигли, а навкруги – колючий дріт зони… Про цю жахливу подію важко згадувати. Та ми не маємо права забувати про неї, адже це той хрест, який мусимо нести з покоління в покоління, крізь віки. І несемо його, великий і важкий, усім народом України.
Удар дзвонів. На екрані слайди квітучих садів, весняні пейзажі .
Учениця. Весна 1986 року на Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по рідній землі, як завжди, квітуча й ошатна. Час року, коли сонце пригріває особливо ласкаво, провіщаючи швидкий прихід літа, а в повітрі пливуть терпкі пахощі, настояні на білому мареві квітучих садків. Пора надій і чекань, юності і любові. І мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті того року люди ніколи не забудуть. Вона була найтихішою і найтеплішою, ніби сповіщала про біду. Біду, яка сталася в ніч з 25-го на 26 квітня, коли всі спали безтурботним сном, - над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано спалахнуло велетенське полум’я. Застогнала земля. Стався вибух.
II. Мотивація навчальної діяльності
1. Слово вчителя
Проходять роки, віддаляє пам’ять людська від тих трагічних подій… Важким болем відлунює в душах людей чорнобильська година.
Діти! Зверніть увагу на дошку. Це портрет Катерини Мотрич - сучасної письменниці, родом із Черкащини, для якої чорнобильська катастрофа у серці пече гіркотою полинною.
Сьогодні на уроці ми поведемо мову про один із найкращих в українській літературі твір, у якому висвітлюється тема Чорнобиля – повість “Політ журавлів над нетолченими травами”, розкриємо ідейно-тематичний зміст твору, внутрішній світ героїні, спробуємо своїми серцями, душами відчути увесь біль, страждання ні в чому не винних людей.
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІУ. Актуалізація опорних знань.
Учитель.
- Яких письменнииків ви знаєте, що зверталися до цієї теми?
( Ліна Костенко повість ” Зона відчуження”, вірш Д. Павличка, муз. О. Білаша ”На Чорнобиль журавлі летіли”, Г. Стрельченко ”Дзвони Чорнобиля” та ін. )
- Можливо, хтось із вас прочитає вірш про трагедію Чорнобиля?
( 2-3 учні читають вірші).
У. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Катерина Мотрич у повісті ”Політ журавлів над нетолоченими травами” зуміла показати всенародну біду очима простої людини, старенької сільської бабусі, яка за свій вік багато чого пережила, але такого лиха ще не бачила.
- Хто ж вона, авторка повісті, письменниця Катерина Мотрич?
2. Розповідь учня-біографа.
Катерина Вакулівна Мотрич народилася 30 листопада 1947 року в селі Васильків Шполянського району Черкаської області. Ніжна українська мова з дитячих літ вливалася в душу дівчинки цілющим напоєм. Таке знання, таке глибинне чуття мови не могло бути в тих, хто народився в зрусифікованих містах, чи жив у сім’ях, де рідну мову зневажали. Згодом багатьох критиків вражатиме мова письменниці, а один із них прямо заявить: “У Катерини Мотрич досить багата мовна палітра. Вона сміливо залучає до літературного вжитку елементи колоритного полтавсько-черкаського діалектного куща.” Повоєнне дитинство Катрусі не було легким. Прийшлося передчасно привикати до надмірної фізичної праці, допомагати рідним на городі і в хаті. Та дівчинка не занедбувала шкільної науки, проявляла себе в класі найздібнішою ученицею, вдумливою, здатною робити несподівано правильні висновки з усього вивченого й набутого. Відрізнялася вона від однолітків і тонким сприйманням навколишнього світу, співчутливістю до всього живого, добрими намірами в найскладніших дитячих ситуаціях, великою відповідальністю за свої вчинки.
У 1971 році Катерина Мотрич закінчила факультет журналістики Київського університету й почала працювати у пресі. Саме в цей час молода авторка надрукувала кілька своїх оповідань, а в 1978 році побачила світ її перша книга “Соняхи”, за яку Катерину Мотрич прийняли до Спілки письменників. Згодом вийшли друком інші книги: “Перед храмом любові”, “Час найкоротшої тіні”, “Досвіток”. Ці твори полюбилися не тільки українцям, вони були перекладені російською, молдавською, польською, словацькою, болгарською мовами й знайшли вдячних читачів за рубежем.
Катерина Мотрич піклувалася й піклується про талановиту молодь. Довгий час вона керувала літературною студією “Сонячні кларнети”. Зараз Катерина Мотрич проживає у Києві, плідно працює, творить.
3. Слово вчителя.
Не лишилась авторка байдужою і до такої болючої теми як Чорнобиль. Її перу належить збірка “Звізда Полин”, повість, із якої ми сьогодні будемо вивчати.
Полин-трава… Стародавнє поселення поблизу Прип’яті – Чорнобиль.
- А звідки, з яких глибин народних придбало воно цю дивну назву?
Звернімося за інформацією про походження міста Чорнобиль до наших літописців та істориків.
4. Повідомлення учнів:
1. Літописець.
Про походження цієї назви є кілька переказів. Один із них твердить: річка Прип’ять розділяла Білу Русь, де люди ходили у білих шапках та білих свитках, з Чорною Руссю, де її мешканці ходили у чорних шапках та чорних свитах. От місто, що лежало на правому березі і назвали Чорнобилем.
2. Літописець
За іншим переказом, назва міста походить від трави чорнобиля – так здавна зветься в народі трава полин звичайний. Але мало хто знає, що цю траву називають ще й ”забудько”. Є на Поліссі така легенда. Потрапила якось дівчина-красуня до зміїного царства. І так сподобалася цареві, що навчив він її мови звірів та птахів. Дізналася дівчина назви і властивості різних трав. Але заборонив цар вимовляти слово “чорнобиль”, бо біда буде. Довідався про це Лихий, прийшов до дівчини, сховавши пучок трави за спиною, та й питає: “Відгадай, що у мене за спиною?” Посміхнулася вона, та й каже: “Чорнобиль у тебе!” Сказала і відразу забула все, що знала. Відтоді й назвали траву чорнобиль ще й “забудьком”.
1. Історик.
Із досліджень істориків. Виникнення міста Чорнобиль пов’язують із містом Стрижевом, яке вперше згадується у Лаврентіївському літописі 1127 року:
“ …того ж року послав князь Мстислав із братами своїми многих воїв на Кривичів чотирма путями… А Всеволоду Ольговичу повелів іти на [город ] Стрижев…” Треба гадати, що це місто-фортеця ніколи не знало спокою. Його шарпали, палили, нищили впродовж кількох десятиліть і, зрештою, від нього лишилося бур’янище з полином. А мешканці Стрижева, після загибеллю міста, переселилися ближче до Дніпра, звели нове, зручніше поселення, що зберегло назву Чорнобиль. Тобто – полин.
2. Історик.
За Іпатіївським літописом, 1193 року князь Ростислав Рюрикович, готуючись до битви з половцями, “…поїхав з ловів од [города] Чорнобиля…” Про Стрижев уже тоді не згадувалося. То ж питання – який рік вважати роком заснування (точніше, згадування в літописі) Чорнобиля – під 1127 чи 1193 роком – лишається спірним. Та як би там не було, а в 1993 році в самому місті скромно відзначили 800-річний ювілей.
Людина невіддільна від історії землі, на якій жили її пращури. Наші предки оселилися на цій щедрій поліській землі, називаючи себе древлянами, жителями півночі, поліщуками. Займалися рибальством, землеробством, тваринництвом.
3. Історик.
А тепер щодо Чорнобильської АЕС. У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік уже працювало чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Це будівництво відрізнялося особливо ударною працею і достроковими пусками реакторів. Напередодні Першотравня 1986 року трудові колективи рапортують про дострокове виконання планів. На Чорнобильській АЕС діяли на всю потужність відразу всі енергоблоки. Подібного ще не було за всю історію експлуатації атомного велетня. Раніше щорічно (за графіком) хоча б один з енергоблоків зупинявся на ремонт.
Учитель.
- Що ж стало результатом такої роботи АЕС? Що ви знаєте про аварію?
(Тихі удари дзвону - кіно .)
Повідомлення учнів.
1. Протягом 25 квітня 1986 року були збої в роботі, що не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора. Була п’ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.
2. 26 квітня 1986 р. субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробовування. Одночасно була відключена система захисту.
3. 1година 22 хвилини 30 секунд. ЕОМ видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
4. 1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд – вибух.
Учитель. Пожежники разом із персоналом АЕС першими кинулись у небезпеку, зупинили вогонь і тим самим відвернули ще більшу катастрофу. Чи відомі вам їхні імена?
Учень. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежники по охороні на ЧАЕС з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Потім прибув караул його бойового побратима – лейтенанта Віктора Кибенка. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоч добре усвідомлювали небезпеку. Вони рятували нас…
Учитель. Право першого кроку… Воно дається кожному. Та для 23-річного Володимира Правика, батька двохнедільної доньки Наталочки, воно стало правом на безсмертя. Їх у перші хвилини було 28. Шестеро із них, отримавши велику радіаційну дозу, помирали в Москві.
Учні називають їх. (Слайд )
* лейтенант Володимир Павлович Правик
* лейтенант Віктор Миколайович Кібенок
* сержант Володимир Іванович Тищура
* старший сержант Микола Іванович Титенок
* сержант Микола Іванович Ващук
* старший сержант Василь Іванович Ігнатенко
Іще багато було пожежників, яких уже немає в живих.
Учитель. З кожною годиною радіаційна ситуація ускладнювалася. Вимірювальні прилади зашкалювали. Було прийнято рішення про евакуацію. Через 40 років після закінчення Другої світової війни на нашій землі знову пролунало страшне слово ”евакуакція”. Люди кидали домівки, нажите майно, живих і мертвих. Деякі старики категорично відмовлялися їхати, а деяких кидали діти (було і таке). Скільки ж їх, тих, кого біда, що не мала ні кольору, ні запаху, зігнала з рідних домівок, з чудової поліської землі, тих, що залишили все: майно, домівки, могили свого роду, фотознімки рідних на стінах?!
Учень-статист. За даними ООН 375 тисяч чоловік були відселені із забруднених територій. 800 тисяч ліквідаторів складають групу особливого ризику: 12500 з них тяжко хворі, 7000 уже померло.
Робота над текстом повісті.
1. Слово вчителя.
Практично всі, хто евакуйовувався, думали, що їдуть на кілька днів, максимум на пару тижнів. Так само думав Микола, герой повісті Катерини Мотрич ” Політ журавлів над нетолоченими травами”, про що говорив і матері, бодай якось її втішити. Чорнобильська трагедія – це чорний урок усього людства, не тільки України. Розглянемо, як цю проблему розкриває письменниця.
2. Евристична бесіда за змістом твору
1. Який сон наснився Насті у весняну ніч? Розкажіть за текстом, що саме збентежило жінку й змусило підсвідомо чекати великого лиха?
2. З чого завжди починався день баби Насті? Як про це говорить автор?
3. Як ви думаєте, чому баба Настя не йшла жити у великий кам’яний будинок сина Миколи?
4. Чи велике у неї дерево роду?
5. Як ви думаєте, чому так зараз радісно і спокійно було на серці у баби Насті? Зачитайте з твору.
6. А від якого порівняння Насті ставало не по собі? Зачитайте, які слова, вирази автора насторожують нас?
7. Що і при яких обставинах довідується Настя про Чорнобиль? Чи страшна ця інформація для головної героїні і для читачів? За допомогою яких повідомлень показано про смертельну небезпеку для всіх героїв повісті?
8. А що несла весна на Полісся?
9. З якими словами звернулася Настя до покуття, повернувшися з церкви?
10. Уважно прочитайте уривок від слів “Понад століття за її родом ходить слава рятувальників…” до “З очей сотався тихий зойк…”. Маємо чудовий зразок екскурсу в минуле.
3. Словникова робота.
Слово “екскурс” з латинської означає “відхилення”, “відступ”. У літературному творі екскурсами в минуле називають бічні відгалуження від сюжету, відхід від основної теми з часовим заглиблення у минуле. Екскурси у минуле допомагають збагнути якусь важливу істину, почерпнути додаткову інформацію про якогось персонажа чи подію.
Учитель.
Доведіть, що екскурс у минуле в повісті Катерини Мотрич дуже доречний і важливий. Що пропонував дід Іван Насті, коли вона була ще маленькою? Як ви зрозуміли такі слова: “Всі вони відлетіли услід за пророком Іваном та поліськими журавлями на безгрішні острови, залишивши її, спасительку і берегиню, на грішній землі серед живих і для живих ”? Чому її авторка називає Настя-Спасителька, Настя-Рятівниця, Настя- Берегиня?
11. Що знову повідомив син Микола матері?
12. Чому душа Насті заквилила?
13. Чи розумів дід Микита, що чорнобильська аварія наробила лиха? Зачитайте рядки з твору, прокоментуйте діалог Насті і Микити ( “Ге, не поїдемо…” ).
14. Прокоментуйте рядки твору: “Неподалік радісно й велично літали журавлі… немов робили прощальні кола.”
15. Що ви знаєте про сірих журавлів?
4. Повідомлення учнів.
1. В одній із легенд говориться: “Якщо побачиш журавлів уперше навесні, коли вони летять з вирію, то треба називати їх веселиками, тому буде цілий рік весело, а хто - журавлями, той буде цілий рік журитися.”
2. Журавлі якнайсуворіше дотримують подружньої вірності. Вони зграєю збираються судити самицю, яка завинила, і нещадно вбивають її своїми дзьобами.
16. Яких звичаїв дотримувалася Настя?
17. Чому баба Настя не збиралася евакуюватися, а у час страшної паніки й великого лиха готувалася до Великодня? Як сприймають її поведінку рідні?
18. Розкрийте настрій і внутрішній стан героїні на основі уривка: “Настя нестямним поглядом дивилася у вікно на оббиту целофаном криницю…. Щедра поліська природа. ”
19. Зачитайте і прокоментуйте, що пророкував вищий голос Насті-Спасительки.
20 Розкажіть, як родина баби Насті прощалась із рідною землею. Які думки виникли у вас? Що спільного з фото?
21. Поясніть, як ви зрозуміли слова автора: “Вона не втікачка, вона просто стара журавка з перебитим крилом, що відстала від свого ключа.”
22. Поясніть прислів'я “Сама, як перст, на все село, на весь білий світ ”. Кого воно стосується?
23. Чому Катерина Мотрич говорить, що дзвони мертві, криниця мертва, замок на церковній брамі завмер і роса на траві змертвіла?
24. Опишіть своїми словами Великодній ранок у покинутому селі, намагаючись передати страшну несумісність навколишньої краси і невидимої смерті.
25. Який епізод передано на фото, якими словами його можна описати?
26. Як ви зрозуміли назву повісті “Політ журавлів над нетолоченими травами ” ? Чи розкрився зміст цієї назви у творі і як саме?
30. Твір має присвяту. Поясніть її. Чому присвята у цьому випадку дуже доречна?
Учитель. Як бачимо, події у творі відбуваються в селі, яке знаходиться майже поруч із Чорнобилем. Це підкреслено тим, що Сергій працює на ЧАЕС, що десь через тиждень село починають евакуйовувати, що від радіації тяжко занедужало немовля, пелюшки якого сушилися надворі. Одна лише фраза: “Дитина прямо як мертва”, здатна вразити до болю й читача з кам’яним серцем. Особливої уваги заслуговує образ Насті, яку по-вуличному називають Спасителькою. Сільська знахарка виведена людиною високої моралі. Згадайте, свій дивний дар впливати на долю інших вона не тільки ніколи не використовувала для зла, а навіть відчувала огиду до людей, які зверталися до неї, щоб комусь заподіяти лихо. Бабуся не може зрозуміти, як погодилися вчені й представники влади, обізнані з небезпекою від сусідства з Чорнобильською АЕС, побудувати атомного монстра в самому серці України: "Як воно таке опасне, то нащо ж його було у такій гущі робить?!" Стара жінка краще від інших усвідомлює, що до непоправного чорнобильського лиха призвела насамперед бездуховність і байдужість до святинь. Прадід Насті, Іван-Розумович недаром колись пророчив, що біда своїм корінням ростиме від зруйнованої козацької могили. А таких могил в радянські часи зруйнували немало. Старенька бабуся наділена тонкою інтуїцією. Недаром саме їй сниться страшний пророчий сон. Жінка відчуває, що має скоїтися щось дуже страшне, яке навіть вона не зможе відвернути. Евакуацію вона сприймає наче кінець світу. Ілюстрацією до останніх сторінок твору може стати уривок з вірша "Не впізнаю – ні зблизька, ні здаля" сучасної поетеси Оксани Пахльовської:
Не впізнаю - ні зблизька, ні здаля.
Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?
Тепер тут зона. А була земля.
ТУТ був чорнозем, а тепер - Чорнобиль.
Тут все - було. Який минулий час!
З яких похмурих неземних граматик?
Чи тут вже Апокаліпсис почавсь?
Чи знов пройшли тут гунни і сармати?
Все хоче народитися і жить.
І розцвісти. І збутись. І любити. ..
І вільний кінь вздовж берега біжить,
Не знаючи, що він уже убитий.
Дочка Ліни Костенко трагічними рядками свого вірша підкреслює, що покинуті села страхали безлюдністю, навіювали враження, що тут відбувався кінець світу -Апокаліпсис, що всіх живих винищила орда войовничі племена гуннів і сарматів. Такі паралелі з Біблією та давно минулими історичними подіями лише усугубляють трагедію Полісся. В останніх рядках вірша є натяк на приреченість всього живого, що зазнало нещадного опромінення. Настя споконвіків дотримувалася народних звичаїв і традицій. Великдень для неї – найбільше свято, яке не може бути відмінене ні владою, ні стихією, ні бідою.
Ось чому так повчально звучить її відповідь невістці: «Хіба ти забула, що завтра великий празник? То тільки у тридцять третьому Великодня не знали…» Тобто не знали в час страшного штучного голодомору, в усі інші роки Великдень святкували попри всі існуючі заборони. У той же час бабуся усвідомлює, що це останній Великдень на занапащеній землі. Вона перевдягається в усе чисте й нове, наче на смерть, й приступає до споконвічного священнодійства: випікання паски, приготування крашанок, прикрашання рушником великоднього кошика. Уся сім’я, стривожена страшними подіями, вже не думає про свято, не розуміє бабусі, навіть вважає, що та збожеволіла. У той же час і син, і невістка, і внучка тішать себе надією, що евакуація короткочасна: "Це ж, мамо, ненадовго, днів на п’ять”. Настю ж не обдурити. Криком її серця можна вважати віщий голос: "Не на п’ять і навіть не на рік, а навіки". І саме тому, що навіки, бабуся вирішує залишитися в зоні, нікуди не їхати. Деякі старенькі, які не евакуювалися у 1986 році, й досі ведуть самотнє життя у зоні. Без світла, без преси, без радіо, зате в рідному домі. Їхній вибір можна зрозуміти: старій людині важко приживатися на новому місці, життя й так прожито-рік менше чи рік більше-значення не має. Залишаючись у зоні, чи повертаючись у зону після евакуації, ці люди готові були розділити долю з природою рідного краю, їхня вроджена інтелігентність й висока моральність протестувала проти бюрократичної тяганини з переселенням, з ненавистю й лайкою, які хвилями вихлюпувалися в ті часи на голови невинних, раптово зірваних з насиджених місць людей. Головна героїня твору К.Мотрич теж тісно пов'я зана з природою. Сховавшись від своїх рідних, Настя-Спасителька не витримує надміру горя, серед квітневої чудової поліської природи вибухає розпачливим риданням. «І заквилила Настя-Спасителька криком чаїним, стогоном дерев і трав, зойком неба і великодньої землі, віднині навіки висватаної чорним лихом". Це вже плач не просто людини, а голосіння усього живого: від пташки до травинки, від струмочка до весняного лану.
Учитель( Слайд + фільм ) Чорнобильську АЕС нарешті закрили. Та чи належно приборканий ядерний монстр саркофагом? Чи не таять небезпеки інші атомні електростанції, які в Україні побудовані в густонаселених районах? Чи не повториться знову страшна катастрофа? Чи не гряде нова небезпека життю не тільки теперішнього, а й майбутніх поколінь? Живемо на вулкані. Не знаємо, чого чекати завтра, якої біди і якого нового лиха. Як справедливо обурюється інший поет: ”Наука потребує жертв? Навіщо нам така наука?!” Дзвони Чорнобиля будять людську совість і свідомість. Земля наша чорноземна не на те дана Богом, щоб перетворювати її у смітники й зони відчуження. Держава чекає господаря і мудреця, а не руйнівника і сквернителя. І саме молодшому поколінню вже у недалекому завтра прийдеться приступити до цієї благородної і відповідальної місії.
Повертаючись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут стоять пустками хати, чому тут немає життя…
IV. Підсумок уроку
1. Технологія 3, 2, 1
- Які три речі були цікаві на уроці?
- Які дві речі, про які б ви хотіли дізнатися більше?
- Яку одну річ ви обов’язково будете використовувати в житті?
2. Слово вчителя. ( Повторний показ слайдів +фільм)
Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, щастям. Пам’ятаймо!
Оцінювання учнів.
V. Домашнє завдання
I група. Написати лист до баби Насті.
II група. Скласти твір-опис Баби Насті.